Є серед міст великих і величних

Куточок найріднішої землі,

Де пахне хлібом і п’янить від липи,

Де все в цвіту буяє навесні.

Моє старе і юне рідне місто,

Красиве ззовні й щедре від душі,

Ти не старій, хай літ мине ще двісті –

Купайся в квітах ніжних й запашних.

І хай доводить хтось, що ти посивів,

Хай називає дідом чи старим,

Та все ж пишайся тим, що ти – Красилів,

І будь довіку мудрим й молодим.

Галина Косюк